Мене звати Тетяна Євтушок. Я — психотерапевтка, психологиня, тренерка, супервізорка та дослідниця. Моя робота сфокусована на тому, як люди зберігають цілісність, внутрішню опору та етичну ясність в умовах життєвих викликів — особливо там, де прості відповіді неможливі.

Я досліджую, як ми залишаємося живими й справжніми, перебуваючи під тиском відповідальності, невизначеності та вибору — у лідерських ролях, догляді за іншими, міграції, довготривалих проєктах і фінансових зобов’язаннях.

Я маю сертифіковану підготовку в гештальт-терапії та травма-інформованих підходах. У своїй роботі я поєдную терапевтичну практику, наукові дослідження та освітню діяльність, працюючи з процесами, які розгортаються з часом і потребують психологічної стійкості.

Мене цікавить не патологія, а те, як люди формують контакт із собою й іншими, зберігають внутрішню цілісність і здатність ухвалювати рішення — навіть тоді, коли життя є складним і вимогливим.

Наразі я проживаю в ОАЕ та працюю онлайн з людьми з різних країн, зберігаючи професійну присутність у різних культурних і життєвих контекстах.

Я працюю з психологічною стійкістю — з тим, як люди залишаються цілісними, етично вкоріненими й живими, перебуваючи всередині складності, відповідальності, грошей і вибору. Моя робота не організована навколо діагнозів чи патології. Вона зосереджена на тому, як люди та системи зберігають сенс, контакт і здатність до ухвалення рішень упродовж часу — без вигорання, самозради чи внутрішнього колапсу.

Гроші — це не лише економічний інструмент.
Це психологічне й реляційне поле, у якому стають видимими питання цінності, відповідальності, ідентичності, влади, страху та вибору.

У повсякденному житті гроші супроводжують рішення щодо роботи, догляду, належності, ризику, стабільності та орієнтації на майбутнє. Вони відображають не лише те, чого люди прагнуть, а й те, чого бояться, уникають, успадковують або на що відчувають право. Замість того щоб бути «добром» чи «злом», гроші показують, як людина співвідноситься з необхідністю, бажанням, контролем і невизначеністю.

Цей розділ відображає мою дослідницьку та концептуальну роботу, присвячену психологічним реаліям батьківства дитини з аутизмом.
Замість фокусування на діагнозі, втручаннях або результатах, основна увага тут приділяється прожитому досвіду: тому, як батьківство в умовах аутизму змінює відчуття часу, ідентичність, відповідальність і сенс. Аутизм вносить у життя форми невизначеності та довготривалої залученості, які неможливо «вирішити» або оптимізувати — їх можна лише проживати з плином часу.
У ширшій перспективі психологічної стійкості ця робота досліджує, як батьки зберігають присутність, внутрішню цілісність і етичну дієздатність, перебуваючи всередині постійних вимог догляду, підвищеної пильності та зниженої передбачуваності.