Нещодавно я відвідувала 54 щорічну міжнародну конференцію SPR (Товариства досліджень психотерапії) в Дубліні (Ірландія), на якій було представлено сотні дослідницьких проєктів сучасних напрямків психотерапії на тему ментального здоров’я. У списку досліджених методів, які ефективно працюють, була зазначена техніка роботи зі стільцями, яку зараз використовують в різних сучасних підходах психотерапії, але яка була оригінальним винаходом і впровадженням у практику засновника гештальт-терапії Фріца Перлза (Perls et al., 1951) в 50-х роках минулого століття. 

З роками застосування в терапії техніка “Порожній стілець” показала високу ефективність в роботі з вирішенням незавершених справ (відкритими гештальтами) у стосунках клієнтів зі значимими людьми у їх житті та в роботі з міжособистісними конфліктами. 

Дослідження демонструють її значні переваги у короткострокових та довгострокових терапевтичних результатах людей, які проходили терапію з використанням роботи з порожнім стільцем, порівняно з людьми, які проходили лише психоедукаційні тренінги (Paivio & Greenberg, 1995). Також гарні результати спостерігались у підвищенні рівня самосвідомості та усвідомленні мотивів інших, що великою мірою позитивно вплинуло на взаємодію і спілкування у стосунках з іншими, в тому числі в парах та сім’ях (Smith & Quirk, 2019). Все це зробило «Порожній стілець» настільки популярним в колах не лише гештальт психотерапевтів, що техніку інтегрували в свою роботу і успішно використовують й інші підходи психотерапії, а також коучинг. 

Техніка порожнього стільця передбачає, що терапевт пропонує клієнту уявити образ значущої людини з його життя, фігура якої певним чином випливає під час терапевтичної сесії як індикатор існуючої проблеми у стосунках. Це може бути людина з минолого чи присутня на даний момент особа, а також це може бути частина самого клієнта, яка створює протиріччя та внутрішній конфлікт. Клієнт фізично ставить порожній стілець перед собою, щоб уявити і виділити відсутню особу або свою власну частину. 

Під час вправи клієнт спілкується з уявленим присутнім, висловлюючи свої думки, почуття та емоції щодо цієї людини або власної конфліктуючої частини. Він може пересідати зі стільця на стілець, символічно перетворюючись на себе та іншу особу або частину себе, що сприяє самопізнанню та наданню усвідомлення його внутрішніх конфліктів, емоцій або невирішених проблем.

Розглянемо приклад застосування техніки “Порожній стілець” для допомоги людині вирішити конфлікти, пов’язані з минулими стосунками:

Уявімо, що клієнт має проблеми з невирішеними почуттями щодо його батька, який помер декілька років тому. Клієнт ніколи не мав можливості розповісти батькові про емоційне знехтування та розчарування, які він переживав у дитинстві. Ці невирішені емоції впливають на актуальні стосунки клієнта в його житті з іншими людьми і спричиняють емоційний дискомфорт.

Під час сесії терапевт пропонує йому скористатися технікою “Порожній стілець” для того, щоб допомогти зіштовхнутися з цими невирішеними почуттями. Терапевт ставить порожній стілець перед клієнтом і просить його уявити, що його батько сидить на цьому стільці.

Той починає висловлювати всі свої емоції щодо батька – образу, розчарування і гнів. Він розповідає про те, як відчував себе знехтуваним і непримітним у дитинстві, і як це вплинуло на його самооцінку і стосунки.

Терапевт допомагає клієнту уявляти реакції батька і підказує йому пересісти на стілець батька, щоб дати відповіді з цієї перспективи. Ця рольова гра дозволяє йому зрозуміти позицію батька, навіть якщо це лише його інтерпретація.

Під час діалогу клієнт отримує нові уявлення про свої власні емоції і можливі мотивації та обмеження його батька. Він розуміє, що батько, можливо, мав проблеми з вираженням любові або зі своїми емоціями.

Протягом всього процесу терапевт допомагає клієнту досліджувати і підтримувати його емоції, допомагаючи йому висловити все, що він хоче сказати батькові.

По завершенні сесії терапевт підводить підсумок і допомагає клієнту знайти заключення у цьому уявному діалозі. Він може сказати такі речі, як: “Я визнаю і приймаю свої почуття”, “Я прощаю тебе за те, що не зміг мені дати те, що мені було потрібно”, або “Я звільняюсь від вантажу цього невирішеного гніву”.

Сесія завершується обговоренням вражень клієнта і будь-яких нових уявлень, які він здобув під час вправи.

Робота зі стільцями у цьому сценарії допомогла клієнту зіткнутися і переробити свої емоції щодо покійного батька в безпечному терапевтичному середовищі. За допомогою рольової гри і діалогу він отримав емоційний розряд, підвищену самосвідомість і краще розуміння свого минулого, що може привести до можливості зцілення і росту в його теперішньому житті.

Якщо говорити про застосування техніки порожного стільця в контексті роботи не з конкретною людиною з життя клієнта, а з певним аспектом (частиною) його особистості, то її можна ефективно використовувати для вирішення різноманітних внутрішніх конфліктів. При внутрішному конфлікті в нас є дві частини нашої особистості, які вступають в суперечку одна з одною, створюють протиріччя і заважають приймати рішення, впливаючи на вибір поведінки, перешкоджаючи тим самим задовольняти певні потреби, на що психіка витрачає багато енергії, призводячи до відчуття напруження, безсилля та внутрішнього дисбалансу. В цьому випадку ми також виділяємо обидві частини, уявляємо їх, описуємо та розігруємо діалог між ними за допомогою роботи зі стільцями. Таким чином, ми допомагаємо клієнту усвідомити важливі потреби та знайти відповідні рішення, які відповідатимуть саме його потребам. Цим терапія відрізняється від консультування, адже терапевт не нав’язуєклієнту готове рішення, а допомагає йому відшукути власний шлях за рахунок створення відчуття балансу емоційних станів та цілісності в думках.

Цікаву художню ілюстрацію розчеплення особистості на різні неусвідомлені частини можна побачити в новому телевізійному серіалі «Переповнена кімната» («Crowded room») 2023 року з Томом Холандом в головній ролі. Звичайно, в серіалі ця ілюстрація зображена гіперболізовано, адже це художній прийом, і в реальності у людей в терапії проявляються не патологічні позасвідомі конфліктуючі внутрішні частини, а досить здорові, які просто потребують інтеграції для задоволення певних потреб та росту людини, але саме цей принцип дає можливість зрозуміти механізм, як, чому і для чого наша психіка вдається до виділення різних аспектів особистості. Це, насправді, дуже цікавий процес самопізнання, якому в нас присв’ячений третій семінар Базового онлайн курсу гештальт-терапії.

Техніка “Порожній стілець” має багато переваг:

1. Катарсис та вираження емоцій: Це дозволяє людині виразити пригнічені емоції та невирішені конфлікти в безпечному та контрольованому середовищі, забезпечуючи катарсис через проживання емоційного розряду, підіймаючи рівень емоційного інтелекту та допомагаючи отримати нові перспективи сприйняття стосунків, нові сенси і нові можливості майбутньої поведінки.

2. Збільшення самосвідомості: Взаємодія з обома ролями в діалозі допомагає людині краще розібратись у своїх почуттях, потребах та бажаннях, сприяючи розвитку самосвідомості.

3. Інтеграція протиріччя: Техніка допомагає згладжувати внутрішні конфлікти, сприяючи взаєморозумінню між різними аспектами особистості клієнта, що є важливим і цілющим процесом для отримання відчуття балансу та цілісності.

4. Символічне представлення: Фізичність порожнього стільця додає матеріальний аспект до процесу, допомагаючи особі зовнішнім чином виразити свої емоції та думки замість того, щоб тримати їх всередині, на утримання чого психіка витрачає значний енергетичний ресурс.

Деякі особи можуть знайти цю техніку незручною або емоційно перевантажливою, що може призвести до супротиву та уникання. Успішність цієї практики залежить від готовності клієнта та його здатності використовувати уяву, що може варіюватися у кожної людини. Ефективність техніки також може залежати від досвіду та навичок терапевта у веденні процесу та інтерпретації відповідей.

Загалом, техніка “Порожній стілець” залишається цінним інструментом у гештальт-терапії і не тільки, що сприяє емоційному вираженню, самопізнанню та внутрішній інтеграції. Однак терапевти повинні застосовувати її обережно, враховуючи доречність, готовність та відповідність проблеми клієнта для даного виду терапевтичної інтервенції.

Якщо вам цікаво долучитись до цього дивовижного процесу самопізнання для себе або ж ви хотіли б познайомитись з базовими практиками та захоплюючою теорією гештальт-терапії, або навіть стати гештальт-терапевтом у майбутньому, запрошую вас на наш Базовий річний онлайн курс гештальт-терапії, який стартує вже в жовтні 2023. Детальніше про курс можна почитати тут.

References

Paivio, S. C., & Greenberg, L. S. (1995). Resolving “unfinished business”: efficacy of experiential therapy using empty-chair dialogue. Journal of consulting and clinical psychology, 63(3), 419–425. https://doi.org/10.1037//0022-006x.63.3.419

Perls, F., Hefferline, R. F., & Goodman, P. (1951). Gestalt therapy: Excitement and growth in the human personality. Gestalt Journal Press.

Smith, A.D., & Quirk, K. (2019). Empty Chair Technique in Couple and Family Therapy. In: Lebow, J.L., Chambers, A.L., Breunlin, D.C. (Eds) Encyclopedia of Couple and Family Therapy. Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-319-49425-8_187