Агресія (ad+gradi- «рухатись до чогось») – одна з базових рушійних емоцій, за якою завжди стоїть потреба.

«Агресія по своїй суті є… прагнення до когось, створення контакту чи то заради дружнього ствердження себе та іншого, або заради цілей ворожнечі… Протилежністю агресії є не миролюбність чи повага, чи дружба, а ізоляція, стан повної відсутності контакту.»
                                                                                                                                             (Ролло Мей)

В гештальт-терапії заведено називати емоційну енергію, що рухає людину до усвідомлення справжньої потреби. Дане усвідомлення створює платформу, щоб дозволити людині знайти найкращу форму задоволення власної потреби, тому агресія є можливістю творчо пристосуватись до контакту з довколишнім світом задля росту і розвитку. Так, ми можемо побачити потребу як ціль і усвідомлено продумати дії, які варто зробити, аби задовольнити цю потребу таким чином, щоб не нашкодити собі й об’єкту, на який і була спрямована агресивна емоція, а якщо при цьому ми ще й добре подумаємо, то можемо навіть принести користь обом сторонам конфлікту. В цьому випадку руйнівна агресія трасформується, а її енергія спрямовується на контакт з предметом задоволення потреби. До прикладу, візьмемо поняття голоду і потребу задовільнити його. Всі напевне чули вислів “Злий, бо голодний” чи «Поїв і подобрів». Голодна людина може агресивно «зриватись» на інших (особливо на тих, у кого є їжа), а може, наприклад, знайти перекус, не спричиняючи шкоди іншим. Так от, вкусити, припустимо, яблуко – агресивний акт із застосуванням дентальної агресії (Перлз, 1942), він спрямований безпосередньо на предмет, що задовольняє фізіологічну потребу в їжі. Всі ми орієнтовно навчились справлятись з базовими елементарними потребами, але як часто у повсякденному житті ми зіштовхуємось з агресією, за якою приховані складніші види потреб?

Розуміння психологічних механізмів, що стоять за цими проявами, може добряче полегшити життя.

З відчуттям власної агресії все більш-менш зрозуміло, важливо розуміти, що варто вчитись знаходити правильні форми й способи контакту, чому успішно навчає гештальт-терапія, і що ми розбиратимемо на семінарах навчальної програми «Теорія і практика гештальт-терапії»

А от що робити з агресією інших в наш бік?

В психології розрізняють два види агресії:

– ворожа (спрямована на об’єкт з метою спричинити йому шкоду)

– інструментальна (спрямована на володіння будь-чим, коли на шляху до цього перепоною є об’єкт, який потрібно прибрати, щоб отримати бажане).

При зіткненні з агресією інших важливо розуміти, з агресією якого виду ми зіштовхуємось: ворожою, спрямованою на навмисне заподіяння нам шкоди, чи інструментальною, коли шкода, що нам завдається людиною яка проявляє агресію є для нього засобом досягнення цілі. Інструментальна агресія часто трапляється в різних типах взаємин, при цьому складається враження, що у нас намагаються щось відібрати. У цьому випадку відбувається вторгнення в наші кордони. Перша базова реакція, що виникає, – захищатись, але цього мало, тому що той хто проявляє агресію у своїх намірах іде не просто на напад, а має більш розширену ціль. Якщо ми просто захищаємось, ми захищаємо те, що вже є, але не йдемо на розширення. У агресивній емоції, що йде у відповідь, необхідно розпізнати і власну потребу не лише в базовій безпеці, і побачити підказку у виклику не лише на захист, але й на те, які ще способи, окрім захисту, ми можемо знайти для того, щоб зберегти й розвинути те, чому інший загрожує своєю агресивною поведінкою. У цьому випадку важливо створити дальновиднішу ціль, виходячи з контексту і потреб, а сили розподілити як на захист, якщо важливо відстояти, так і на створення іншого простору задля розширення і розвитку необхідних якостей та ресурсів.

Тема інструментальної агресії важлива також у дитячо-батьківських стосунках. З раннього віку агресія слугує способом задоволення потреб і часто діти проявляють її, коли їм не вистачає більш адекватного способу вираження емоцій, за якими стоїть певна потреба. З віком спектр потреб розширюється, але дітям не завжди й одразу доступні засоби, за допомогою яких вони могли б їх розпізнавати і про них комунікувати, особливо, якщо мова йде про емоційні потреби у стосунках. До того ж когнітивна здатність бачити ситуацію з перспективи іншої людини розвивається дещо пізніше, часто через програвання різних ролей і відтворення ситуацій у грі, а також у взаєминах через пояснення відчуттів. Молодші, до прикладу, більше схильні до фізичної агресії – кусаються і б’ються, старші можуть користуватися вербальною (словесною) агресією. Дослідження в області психології показують, що з дозріванням когнітивних функцій, а заразом і розвитком способів вираження і можливостей знаходити сприятливі форми задоволення потреб, кількість агресивних проявів у дітей знижується, якщо в сім’ї створюється безпечна атмосфера для усвідомлення дітьми своїх потреб і отримання допомоги в навчанні перетворенню агресивних емоцій у пошук адекватних способів дії.

Друга хвиля агресивної поведінки може початись в підлітковому віці, коли тінейджер стає на шлях формування власної ідентичності, що часто відбувається через кризу інтеграції різних соціальних ролей, що виникають на шляху до дорослого життя. В цей період підліткам властиво знайомитись в різних соціальних контекстах з новими потребами, які виникають, що саме по собі не просто, бо може супроводжуватись протиріччами й переосмисленням вірувань і цінностей. В цей період підтримка батьків відіграє дуже важливу роль, оскільки завжди існують ризики перетікання агресії в деструктивну поведінку, і як наслідок – неможливість уже дорослої людини справлятись з агресивними емоціями.

Важливою опорою при зіткненні з агресією іншої людини є внутрішня установка чи внутрішнє очікування. Внутрішня установка обумовлюється першою реакцією-відгуком при зіткненні з агресією ззовні. Її дослідження може призвести до трьох висновків:

– вона це зробила навмисно, щоб мені нашкодити;
– вона зробила це не навмисно, а випадково без будь-якої цілі;
– вона це зробила, тому що озброєна лише таким способом і формою вираження емоцій, за чим стоїть потреба, яку вона не усвідомлює і не може задовольнити.

Внутрішнє очікування відіграє важливу роль для формування хороших відносин, оскільки дає опору для вибору зворотної реакції. Внутрішні очікування людей, травмованих минулим досвідом, часто зводиться до першого варіанту і думки, що будь-який агресивний прояв іншого – навмисне і спрямовано лише на те, щоб їм нашкодити. Така позиція і створює конфлікт. Відбувається ретравматизація, а досвід відтворюється знову і знову. Здорова ж реакція може включати весь спектр і внутрішнє очікування перетворення в адекватний відгук, відповідно до дійсної ситуації зіткнення з іншим. Для того, щоб мати можливість тверезо оцінювати ситуацію агресії іншого, в гештальт-терапії ми вчимося поводитися з власною агресією і потребами. Поряд із цим виробляється здорова навичка емоційної відповіді на потреби інших.

Тільки власний позитивний досвід може стати опорою адекватно розпізнати агресивні тенденції в поведінці інших і знаходити грамотні способи взаємодії з ними.

Рекомендації для подальшого читання: Перлз, Ф(1942). Его і Агресія.