Дослідження демонструють, що людський мозок не сприймає частинку “не”. Давайте проведемо експеримент. Я вам запропоную щось, і ви самі все зрозумієте. Отож, спробуйте прямо зараз не думати про повітряну кулю! Ну, що? Вийшло? Ймовірно, ні, оскільки в вашому уявленні миттєво з’являється зображення або образ повітряної кулі. Мозок мислить образами, а заборони існують для нього лише на рівні страхів і емоцій. Тому коли ми говоримо про незалежність, у нас виникає образ залежності, а значить – певної неможливості. Більше того, я навіть думаю, що вислів “незалежна Україна” створює образ вічної боротьби проти певного утиску, як спроби вирватися з залежності від когось. І якщо подивитися нашу історію, то так відбувається досі: ми постійно залежимо від когось і постійно з цим боремося, але як результат, потрапляємо в іншу залежність.

До речі, точно так само чинить і держава стосовно нас, забезпечуючи соціальну допомогу, наприклад. Таким чином, більшість людей перебуває в залежних відносинах з державою, тільки в цьому випадку гроші є причиною залежності. Звикнувши до держави як до причини нашої фінансової стабільності, ми ризикуємо опинитися у ролі жертви з безкінечними звинуваченнями влади в тиранії та використанні нас, неуважністю до нашої індивідуальності. Це справді глибока проблематика для роботи в психотерапії, де вкладено багато ресурсів і можливостей для реалізації.

Так отже, до чого я розпочала цю розмову? Коли ми говоримо про фінансову незалежність і намагаємося досягти її, перед тим, як вчитися її створювати, потрібно розуміти, від чого ми фінансово залежимо. У кожного будуть свої відповіді, і це нормально. В жодному разі не можна мінімізувати цю залежність, адже в ній ховаються особисті актуальні потреби, які часто переплітаються як з грошима, так і зі стосунками з людьми, близькими і далекими. Тільки після усвідомлення прихованих потреб варто навчатися розрізняти те, що можливо, і цінувати те, що неможливо. Тільки в цьому випадку розмова піде про той справжній образ, який ви хотіли б вкласти в “фінансову незалежність”, тобто “фінансову свободу”. Але спочатку потрібно розібратися з самим поняттям свободи.

Я розглядаю свободу як наявність багатьох можливостей для реалізації – коли є з чого вибирати. Отже, можливість обирати багато і краще – це і є фінансова свобода. Нажаль, практика і наш менталітет показують, що ми схильні до залежності і боїмося свободи саме через страх робити вибір, помилятися та брати на себе відповідальність за наслідки через притаманну нам потребу в безпеці, індикатором якої виступає тривога. Але як писав К’єркегор: “Тривога – це запаморочення свободи». Враховуючи це тонке психологічне спостереження філософа, зробимо висновок, що ризик – благородна справа, і відважимося розібратися з поняттям фінансової залежності, щоб досягти свободи в тій мірі, в якій це взагалі можливо. Я, мабуть, назвала б це фінансовою взаємозалежністю, але не буду вас заплутувати, тому обмежимося двома протилежними категоріями: фінансово вільної і фінансово залежної людини.

Отже, тема залежності від грошей визначається Трикутником Карпмана з усіма його наслідками: жертва, тиран і рятувальник. На підставі цього спостереження показують, що існує різниця у мисленні залежної і вільної людини. Фінансово вільна багата людина впевнена, що вона є творцем власного життя, і те, як вона живе, – це результат її особистої діяльності. Вона в більшій мірі має волю і перебуває у взаємозалежності з навколишнім світом. Фінансово залежна бідна людина, якщо це не принциповий вибір, перебуває у відносинах залежності від навколишнього світу, тобто у позиції жертви, і відповідно думає, що нічого не залежить від неї. Існують ознаки, за якими розпізнається жертва.

Тому, продовжуючи тему відмінностей у мисленні цих двох типів людей, яка зачіпає безліч людських установок і переконань, накопичених протягом років життя, хочу звернути увагу на ще один важливий аспект – це проблема вибору і ставлення до нього.

Отже, фінансово залежна бідна людина обирає або одне, або інше, тоді як багата людина обирає і те, і інше.

Що це означає?

Розглянемо на прикладі. Обмежувальне переконання полягає в тому, що ми думаємо: “Я можу собі дозволити або поїздку за кордон на відпочинок, на море, наприклад, або зробити невеликий ремонт у квартирі”. Такий підхід до ситуації обмежує наші можливості, оскільки ми приймаємо рішення зробити лише одне і автоматично даємо вказівку нашому мозку і заявляємо світу, що інше ми вже не отримаємо. Таким рішенням ми закриваємо двері, блокуємо можливість, а отже – пошук сил на те і інше.

Одна з властивостей матеріалізації – створення вакууму. Ми усвідомлюємо потреби, які задовольнить певна сума грошей, і залишаємо цей простір вільним. Тобто правильним рішенням буде – “Я обираю поїздку і ремонт, залишаючи можливості реалізації відкритими”. Пам’ятайте: “Буде день – буде їжа!”, і це не про те, що вам все принесуть на блюдечку, а про те, що якщо ви вирішили – ваш мозок буде працювати в цьому напрямку, шукати шляхи, знаходити ресурси, організовувати простір для вас.

Багата людина, здатна заробляти гроші за допомогою “власних мізків”, дивиться на світ з відкритим серцем і бачить в ньому можливості. Однак бідна людина занадто зафіксована на перешкодах, а її думки відводять її в напрямку неможливості за допомогою виправдань обставин. Її внутрішній голос каже: “У тебе нічого не вийде”, “Ти не можеш собі цього дозволити!”, “Це занадто складно!”, “Тут вже все зайняте іншими!”, “Твої послуги або товари нікому не потрібні!” і так далі, кожен має свої виправдання, які потрібно дослідити індивідуально.

Дуже важливо в таких випадках згадати свої успіхи і досягнення в житті, незалежно від сфери, коли ви без сумнівів вірили, що вам щось вдасться, сконцентруватися на почуттях і відчуттях тих ситуацій, щоб відкривати себе світу, надихатися ним. Кожного разу, відчуваючи неможливість в перешкодах, поставте собі одне й те ж питання: “Які можливості в цьому приховані?”. З часом ви побачите потенціал у собі та навколишніх обставинах, почнете помічати можливості подолання неможливого і, нарешті, повірите, що можливості є скрізь.

Продовжуючи розмову про відмінності у мисленні бідної та багатої людини, я хочу розглянути це питання з ще одного ракурсу. Звичайно, я буду малювати ідеальну картину, розраховуючи на ваш осмислений підхід до цього питання, оскільки під багатими і успішними я маю на увазі людей, які забезпечують собі фінансову свободу, реалізовуючи свої таланти і здібності, допомагають іншим своєю працею та прагнуть покращувати себе та світ навколо.

Отже, багаті люди захоплюються заможними та успішними людьми, а в бідних викликає обурення багатство та успіх.

Чи помічали ви, як часто можна почути різні неприємні заяви про багату та успішну людину? Наприклад, що їй просто пощастило в житті, або вона занадто матеріалістична та практична, або вона все вимірює лише грошима, можливо, про жадність, егоїзм, а може навіть про недостатній рівень духовного розвитку… Ви можете самостійно продовжити цей список, думаю, у вас знайдуться свої аргументи.

І ось тут я хочу запитати вас наступне: які ваші асоціації з багатими людьми? Якщо ви спробуєте згадати багатих людей, з якими ви стикалися в своєму житті з дитинства, і виписати їх, вам стане зрозуміло, чому саме вам важко досягти фінансової свободи, адже це і є ваші обмежуючі переконання, які заважають вам заробляти гроші, оскільки, якщо ви почнете заробляти, ваш мозок автоматично нагородить вас цим недостойним списком, а це означає, що ви будете поганими в своїх очах, що ви, звичайно ж, не допустите.

Що робити?

Відповідь проста – розрізняти здатність заробляти гроші і особисті якості, адже можна позбавити цінності тільки те, в чому прихована цінність. Пропоную таку модель: якщо ви бачите успіх, захоплюйтесь ним, не переймайтеся тим, що вам не вдасться його досягти, а визнайте, що ви теж так хочете. Дозвольте собі мотивуватись і надихатись, ставте собі наступні питання: “Що робить ця успішна людина, щоб бути фінансово вільною?”, “Як і що я можу робити так само?”.

І пам’ятайте, що думки про недоліки багатих людей – це лише спосіб виправдати своє небажання подолати неможливість, щоб нічого не робити і залишатися на старому, безпечному, хоч і не дуже комфортному, місці.

Оскільки гроші є засобом обміну, зворотною стороною цінності є також подяка, яка вимірюється у грошовому еквіваленті.

Відомо, що для успішного результату в навчанні чомусь важлива мотивація. Часто гроші є таким засобом мотивації для нас. Якщо ви хочете прогресувати в своїй діяльності, ви не повинні економити на своєму навчанні.

Безкоштовні знання зазвичай мають дуже малу цінність і часто не знаходять практичного застосування. Чим більше людина вкладає в скарбницю свого розвитку, тим більше її знання набувають цінності і приносять плоди в її життя і сферу діяльності, відповідно. З цього приводу мені згадується історія з життєписів Ісуса, коли він розповідав учням, що вдова, яка поклала в скарбницю дві лепти (це була найменша сума порівняно з іншими), пожертвувала більше за всіх, тому що це було все її багатство. Це про відповідальність вибору.

Я дуже часто чую скарги на те, що люди не вміють брати гроші за свої послуги, занижуючи тим самим не тільки їх вартість, але й їх цінність для інших людей, клієнтів, наприклад.

Точно так само люди, які платять за своє навчання (свій професійний ріст), скаржаться на те, що це їм занадто дорого обходиться. І це дві сторони однієї медалі, ситуація, в якій відношення безпосередньо впливає на результат. Якщо ви зможете з вірою і вдячністю платити своїм вчителям, відчуваючи важливість, зростатимуть і ваші очікування від себе та віра в себе. Вкладаючи в свій розвиток, ви навчитеся належним чином цінити не лише свої знання і професіоналізм, але й те, що ви робите у своїй сфері – свої товари і послуги.

Іноді мені задають питання, чому психотерапевт не може працювати дружньо, безкоштовно, наприклад. По-перше, це пов’язано з залежністю, адже працюючи безкоштовно, він вчиняє доброчесність і автоматично отримує владу над клієнтом, занурюючи його в залежні стосунки, і саме оплата за терапію є гарантією для клієнта, підтвердженням того, що він перебуває у екологічно чистих стосунках.

Такий самий принцип працює і в інших сферах діяльності. Гроші – це лише засіб взаємного збагачення, користуйтеся ними для мотивації, для розвитку, і нехай ця користь буде взаємною і на благо – для вас і для інших одночасно.

Есхіл, що жив у V столітті до н.е., також говорив, що мудрий не той, хто знає багато речей, а той, хто знає потрібне…

Фінансова свобода залежить не так багато від кількості грошей, скільки від внутрішньої свободи усвідомлювати потреби, задоволення яких безпосередньо пов’язане з грошима, здатністю знаходити можливості подолання труднощів на шляху до здійснення бажань, творчим підходом до взаємодії зі світом через діяльність і відображенням у ній особистісних якостей, вмінням відчувати радість від процесу та знанням про себе, визнанням власного досвіду, як успішного, так і не дуже. Адже ми можемо змінити лише те, що можемо виміряти, впустити в свідомість, здобути уроки, щоб продовжувати рух у життя, розвиватися і зростати як особистість, яка заслуговує на реалізацію свого потенціалу, створюючи кращий світ всередині себе та навколо.