Відносини людей з грошима завжди емоційно заряджені і створюють багато напруги. Якщо йдеться про подібні труднощі, то з ними пов’язані такі почуття, як страх, тривога, злість, яких найчастіше людина намагається уникати, не розібравшись з причинами й наслідками. Часто навіть сама розмова про це вважається низькою і недостойною, адже заведено розмовляти про високі матерії, тому в психології й терапії ця тема також вважається недооціненою і супроводжуючись відчуттям сорому, зазвичай витісняється.. але, що стоїть за цим? Адже точно не применшення значення даних видносин. Всі ми чудово розуміємо, скільки свободи і задоволення за їх допомоги ми можемо отримати від життя, і наскільки більше шансів реалізуватись, маючи гроші, аніж за їх відсутності.

Гроші називають енергією. Це енергія, що заснована на людському збудженні в широкому значенні слова, оскільки їх присутність в житті людини передбачає вихід на контакт з іншими людьми. А оскільки енергія – це не завмерле поняття, а рух, то часто через них ми вимушені рухатись, приймати закони життєвих процесів і ресурсів, які вони відкривають. Тому відчуття сорому і страху, відчуття агресії щодо грошей, яке збуджує і хвилює нас, зовсім не пов’язане з їх матеріальністю, вони стосуються взаємодії з людьми, що нас оточують.

Існую парадокс сприйняття людиною грошей, який проголошує, що ставлення до них, як всього лиш матеріальних цінностей, заперечення в них духовного компонента, обмежує нас в духовних цінностях, заганяючи в матеріальну залежність.

В сучасних дослідженнях психології грошей існує, так званий ефект ілюзії матеріальних грошей.

Вважається, що потреба в грошах – це матеріальна потреба, так само як їх цінність, тому що з їх допомогою можна легко задовольнити базові потреби, пов’язані з їжею і комфортом. Тоді чому сприйняття грошей, як виключно матеріальної цінності може бути ілюзією? Тому що не існує потреби в грошах, вони є лише способом задоволення потреб – засобом. Як засіб, вони так само допомагають задовольнити соціальні і навіть духовні потреби в самореалізації і самоактуалізації, питання лише в тому, що для цього, окрім безликих грошей, ми маємо залучити ще й особистісні ресурси, проєктуючи в реальність своє знання про те, ким і якими ми є, іншими словами – самовиражаючись.

В цьому випадку гроші є не тільки матеріальною цінністю, вони виходять за межі предметної реальності в ідеальний простір сенсів, де сенсом є не гроші, а відчуття свободи бути собою.

Якщо сприйняття і розуміння людиною грошей обмежується лише матеріальним аспектом і вона відчуває багато напруги через це, можливо, навіть обурення, то важливо звернути увагу, на якій сходинці в ієрархії потреб вона перебуває, швидше всього вона вже навчилась задовольняти первинні потреби, пов’язані з фізіологією (вона сита), безпекою (живе в досить комфортних умовах) і соціальною приналежністю (є сім’я і люди, що її люблять), але ще не проєктує свою особистість в діяльність, не реалізує власні таланти і здібності в професії, можливо не розуміє, в чому її покликання і зона росту.

Саме про це кажуть, коли згадують про поняття виходу за границі зони комфорту, і для цього потрібно усвідомити, якою є людина і якою хоче бути, щоб розширити свідомість від матеріального бачення світу до ідеального, тобто від володіння – до буття, і балансувати поміж ними.

На даному кризовому (перехідному) етапі особистісного росту людини існує величезна спокуса, яку пропонує споживацька культура сучасного світу, що кричить багатством реклами з пропозиціями придбати речі, як засіб самовираження. Я не дивлюсь телевізор, але дивлюсь фільми в інтернеті, що часто супроводжуються рекламою і нещодавно в одному з роликів сказали: «Я замовив собі…(щось) і відчув себе рок-зіркою!» Це найбанальніший приклад того, як можна підмінити потребу самовираження придбанням речей, і гра з підміною відбувається, як наслідок сприйняття людиною грошей лише як матеріальної потреби, тим самим обмежуючи можливість зростання за допомогою забезпечення їх ідеальних властивостей.

Люди із гострим відчуттям реальності, схильні до ідей матеріалізму, ризикують розвинути в собі надмірну критичність, що може призвести до збідніння уяви і втрати здатності бачити більше можливостей. Наприклад, коли в людини є певна сума грошей і вона дивиться на неї надто реально, для неї пріоритетом виявиться економія (заховати в панчоху) або витрати виключно на необхідність. Але вона не може побачити можливість примноження, а властивість грошей, як ще казав Платон – це безперервне зростання.

Але як зазвичай буває, існує і зворотний бік медалі, що свідчить про те, що люди з чудовою уявою піддаються великій спокусі отримувати задоволення від самої ідеї багатства можливостей. Це, звичайно, дуже романтично, адже з’являється ілюзія світлого майбуття, коли все попереду, навіть, коли тобі за 30 і ти лежиш на дивані, тому такий підхід загрожує ризиком зависнути в подібній точці задоволення і не робити вибір.

Перекоси зустрічаються часто, оскільки між ідеалізмом і матеріалізмом тонка грань, а відчувати її – ціле мистецтво перебування на границі контакту за принципом гештальт-теорії – «тут і зараз».

Достаток – це вміння користуватись всіма дарами всесвіту: дарами, які для нас створені Творцем, дарами, призначеними нам, що слугують людині та беруть початок з матеріального, до чого можна торкнутись, побачити на власні очі, в просторі природного і живого світу, продовжуються в просторі речей, створених людиною (сюди ж відносяться й гроші), а завершуються в неосяжному просторі сенсів.

Це сенси існування людини на землі, і якщо з ними синхронізувати простір речей, то саме життя стане яскравішим і більш повноцінним. Адже гроші – це лише метафора, один зі способів комунікації, взаємодії з людьми, вміння бути вдячним і створювати щось для інших, а також приймати визнання своєї діяльності, вдячність від світу за свою роботу і збагачення один одного (в різних сенсах цього слова).