Що ж насправді гарантує нам успішний гармонійний розвиток професійної діяльності (бізнесу), особисту ефективність в роботі і бажану фінансову винагороду?

У фізіології існує поняття пропріоцепції, м’язового відчуття розташування частин власного тіла відносно одна одної та в просторі. Оскільки фізіологія напряму пов’язана з ментальною діяльністю, я ризикнула і перенесла це поняття на професійне тіло реалізації людини – його діяльність, бізнес, роботу. Що з цього вийшло, судити вам, а за моїми спостереженнями, все так і є насправді та й не тільки…

Отже, пропріоцепція діяльності – це відчуття відносно розташування і руху людини всередині своєї діяльності.

Саме пропріоцепція  дозволяє людині діяти і працювати з відчуттям перебування на границі контакту з навколишнім середовищем, тобто відчуттям якісної гармонійної взаємодії з навколишнім світом у процесі діяльності, включаючи здатність грамотно вирішувати конфлікти, оцінюючи, справляючись з емоціями і діючи сприятливо для всіх учасників ситуації, долучених до нашої діяльності. Життя без конфлікту – це рослинне життя. Людині ж властивий конфлікт по його суті, але конфлікт не в сприйнятті боротьби й перемоги чи поразки, а конфлікт як взаємна можливість зрости та просунутись в розвитку всім учасникам.

Пропріоцепція діяльності робить можливим для нас розуміти, де ми є відносно своїх потреб і потреб середовища (клієнтів, покупців і т.д.), а також, куди і в якому напрямку ми рухаємося і, що ми при цьому робимо, яких зусиль ми докладаємо для руху в даному напрямку. Тобто ми одночасно і перебуваємо в певному положенні, і рухаємося в певному напрямку. Це свого часу, взаємозв’язок результату і процесу. Від якості визначення положення залежить адекватна оцінка правильного курсу напрямку нашого руху.

Пропріоцепція діяльності пов’язана з самооцінкою, але не тією, що перебуває в парадигмі добре/погано, а інтегрованою внутрішнім спостерігачем і складається з трьох відчуттів:

1.Відчуття положення в певній точці:
– В якому стані знаходиться моя діяльність (чи мої фінанси)?
– Де я знаходжусь?

2.Відчуття руху в певному напрямку:
– Куди цей стан моєї діяльності (чи моїх фінансів) мене веде?
– Куди я хочу прийти?

3.Відчуття сили для руху:
– Скільки сили я відчуваю на утримування нинішнього становища?
– Скільки мені потрібно на досягнення бажаного становища?

Людина, зіштовхуючись із кризами, застоями, конфліктами чи певними труднощами в процесі своєї трудової діяльності, задається питанням, а чи туди вона взагалі рухається. І, якщо їй не подобається стан справ, не влаштовує вектор руху чи його якість і не влаштовує стан внутрішніх сил для діяльності, то ми можемо припустити, що страждає його особиста ефективність, а значить – і якість життя в цілому. Оскільки страждання – це завжди ознака можливості росту, процесу народження нового і свідчення відкритого гештальту, який прагне бути закритим, якщо є сенс казати в такому випадку про спрямованість особистості на ефективні зміни. Ми можемо почати шукати нові сенси, намагаючись різними способами накачати себе енергією, знайти мотивацію в особистих потребах або ззовні, пробудити бажання і тому подібне, але проблема в тому, що у всіх цих діях і експериментах відсутній комунікативний компонент інтенціональності.

Що це означає – відчувати інтенціональність?

Це означає бути спрямованим на когось або щось, бути в потоці, іншими словами – підтверджувати внутрішнє відчуття життєвого задуму з відчуттям присутності значущого. Неможливо ж будувати бізнес/реалізовувати діяльність без інших, що є важливими (клієнтів, партнерів, покупців і т.д.)…

Інтенціональність – комунікативна властивість, це не здатність відчувати бажання. Бажання багатомірні – за ними стоять потреби, а за ними – відчуття наявної інтенції, коли щось всередині веде мене туди, де я чомусь маю бути.

Інтенціональність забезпечує натхнення, наче муза.

Інтенціональність в діяльності дає відчуття місії без раціоналізації того, що ми отримуємо чи даємо.

Вона первинна і створює глибинне переживання краси існування у світі і виправдання життя:

– Те, що я роблю потрібно не лише мені, а важливе і для світу.
– Я відчуваю здійснення задуму життя і співтворчості зі світом.
– Ми здатні до самоспоглядання.

Успішним і багатим може бути лише той, хто відчуває можливість бути таким і мова не про знання щодо цієї можливості, а про реальне відчуття, перебування в певному стані, у тому числі тілесно. Що ж актуалізує цей стан? Подібно до того, як ріка складається із течії та берегів, так і людська природа подібна до неї з допомогою заповітної формули:

Інтенція – намір – те, що тече і веде нас зсередини до чогось
+
Потенція – можливість – те, що міститься у структурі нашої особистості як припущення наявності змоги прийти до чогось
=
Повнота переживання життя

Стихія емоційного руху, що суміщається зі структурою стабільного знання про самих себе за образом і подобою ідеалу Творця, породжуючи результати радості і задоволення.
Зазвичай, коли йдеться про діяльність, ми всі звикли чути насамперед про мотивацію
Якщо інтенцію ми розглядаємо як намір щодо чогось, а потенцію – як можливість і наявність можливості прийти до цього, то мотивація – це сила, спонукання до дії, тобто вона суміщає два попередні поняття і здатна виникнути за їх присутності. Мотивація можлива лише тоді, коли вже присутні інтенція з потенцією, інакше мотивація може загрожувати нам оманливими рухами в непотрібних нам напрямках. Етимологічно можна прослідкувати значення слова інтенція, як “з тиску”, з внутрішньої напруги, що змальовує наші дії й рухи в напрямку, через призму наших цінностей. В цьому випадку пропріоцепція як адекватна оцінка своєї діяльності забезпечує усвідомлення і задоволення саме тих потреб, що виникають на граніци контакту з навколишнім середовищем.

Потреби відіграють важливу роль в усвідомленні становища, як фактор можливості змін шляхом віднайдення мотиву опинитись в цьому становищі, спонукання, яке привело нас саме сюди.

Інтенціональність можна співвіднести з віссю радості як процесу присутності вітальної енергії в нас, це як заклик до життя в мирі, а потенціальність – з віссю втіхи “мати”, задоволення потреб як обов’язкового результату у відповідь на заклик, за допомогою якого світ нас закликає до життя, щоб ми могли підтримувати цю вітальну енергію.

Якщо ви запитаєте, як можливо відновити інтенціональність і потенціальність, то я вам звичайно ж дам, відповідь, що це категорії, з якими успішно працюють в сучасному гештальт-коучингу (не сприймайте за саморекламу). Ціль цієї статті – пояснити, як все працює, і як особиста ефективність в роботі та професійній діяльності напряму залежить від можливості відчувати всі три складові: ментальну пропріоцепцію, інтенціональність і потенціональність.

Таким чином, ми можемо поєднати реальне (поняття інтенції) з ідеальним (наявність можливості), а це вже кращі традиції класичної концепції мистецтва діяльності.