Невротику не вистачає усвідомлення.

Пограничнику не вистачає ясності.

Психотику не вистачає відчуття ідентичності.

Пограничний реляційний розлад характеризується тим, що індивід відчуває себе розгубленим, коли зіштовхується з власним досвідом переживань. Йому не вистачає ясності того, кому цей досвід переживання належить. Від цього страждає самооцінка, що супроводжується страхом бути покинутим та екстремальними емоціями і недостатністю механізмів їх регулювати.

Пограничні індивіди ведуть боротьбу між залежністю та автономністю. «Не можу жити з тобою і не можу жити без тебе» – пограничні драматичні переживання. 

Вони можуть різко коливатись у стосунках від ідеалізації до обезцінення. Часто відчувають хронічну пустоту та мають відчуття, що їх ніхто не розуміє, бо вони дивні. Вони відчувають розгубленість у стосунках з іншими, ніби вони не на своєму місці. Часто невзмозі зрозуміти і відчути, що інші їх розуміють, незважаючи на те, що розмовляють з ними однією мовою. 

Поряд із відчуттям розгубленості, один із важливих критеріїв – поганий контроль агресивних імульсів. Часто неконтрольовано зляться замість того, аби відчути страх чи приязнь, чи інші емоції. 

Можуть вести невпорядкований спосіб життя, впадати в залежності, незахищений секс, розвивати ризиковану поведінку, контролювати і маніпулювати іншими, відрізнятись непослідовністю вчинків та відношення до близьких. Також часто вдаються до наркотиків, азартних ігор та безрозсудної поведінки за кермом. У відносинах із грішми можуть робити багато імпульсивних нераціональних покупок – мати приступи витрат на шопінг. Також можуть мати місце імпульсивні переїдання.

В крайніх випадках трапляються галюцинації та суїцидальні ідеї, а також нанесення собі порізів. Суїцид досягає 8-10%, хоч зазвичай суїцидальні схильності використовуються для привернення уваги. Частіше це відбувається з індивідами молодшого віку, проте імпульсивність, екстремальні емоції і інтенсивність проявів у стосунках та їх нестабільність може проявлятись упродовж усього життя. 

Дисфорія (відчуття невдоволеності) є частим переживанням, а дослідження демонструють, що відхилення в одному з генів провокує певні порушення в роботі мозку, які супроводжують погане вироблення дофаміну (нейромедіатору задоволення).

Здебільшого, люди з пограничним розладом не розуміють, що в них є проблеми, а страждають близькі люди, які їх оточують. Це розлад, який проявляється в площині міжособистісних стосунків.

З перспективи гештальт-теорії, він характеризується проблемою на преконтакті та може відбуватись на двох рівнях: тілесному (id) або когнітивному – в думках чи ідеях (personality) 

На тілесному рівні людина може погано відчувати тіло, через що часто підхоплює переживання інших і асимілює їх у своєму тілі. 

На когнітивному рівні думок та ідей розлад може відображатись в наративі (через мову, слова, вирази). Джованні Салоніа приводить приклад Ізадора Фрома: коли клієнт з пограничним розладом сказав, що місяць зроблений із сиру, Фром (терапевт) відповів, що вони обидва (місяць і сир) біло-жовтого кольору.

Таким чином, терапевту важливо валідувати їх досвід, а не заперечувати його чи сперечатись із ним. 

Що не бажано робити в терапії з клієнтами з пограничним реляцийним розладом:

– Не посилювати емоції.

– Не давати інтерпретації, щоб вони не відчували, що ви їм нав’язуєте недовіру до власних переживань. 

– Не копатись в минулому в пошуках сенсів розладу.

– Не працювати на пошук інсайтів, бо їм треба ясність, а не усвідомленість (остання є).

– Не вербалізувати емоційний контент, щоб це не звучало як обмеження і визначення/характеристика їх переживань.

– Не сперечатись, хто правий і не конфліктувати з цього приводу.

– Не наполягати на регулярних зустрічах в терапії, а дати їм можливість самостійно регулювати зустрічі.

Натомість варто:

– Спочатку працювати з фоном більше, ніж з фігурою, щоб встановити довіру і відчуття, що їх розуміють, і між вами нема ніяких непорозумінь.

– Бути просто привітним, не проявляючись надто тепло. Тепло для людей з пограничним розладом може бути спантеличенням (забагато) і вони можуть розгублюватись і дистанціюватись, щоб зрозуміти, чого хочуть. Різниця з нарцисичним розладом в тому, що пограничний клієнт буде дистанціюватися, щоб зрозуміти, чого він хоче (через характерну розгубленість), а нарцисичний – щоб не принизили його почуття.

– Давати можливість клієнту легалізувати власний досвід, його переживання з відчуттям того, що його емоції реальні та прийнятні, навчаючи при цьому контролювати імпульси та приймати і проживати негативний афект, не вдаючись до деструктивної поведінки.

– Допомагати ідентифікувати розчарування та ідеалізації.

– Працювати в діалектичному напрямку – з тим, що не все в житті розділяється на чоре і біле, а існують ще різні відтінки сірого.

Важливо відмітити, що в DSM-5 цей розлад має назву Пограничний розлад особистості, а в гештальт-терапії ми його називаємо Пограничним реляційним розладом, так як зосереджуємось на функції стосунків, адже однією з причин виникнення розладу (окрім генетичних та біологічних) вважається зневажливе ставлення оточуючих в дитинстві, в тому числі заперечення досвіду певних переживань дитини (звідси – розгубленість і неясність власних переживань).

Досі вважалось, що 75% тих, хто має розлад – жінки, але нещодавні дослідження нівелюють це співвідношення, демонструючи, що жінки просто частіше звертаються до спеціалістів, тому частіше діагностуються.