Де ховаються ваші життєві ресурси та внутрішня мотивація? Про границі та контакт.

Фундаментальним поняттям у гештальт-терапії є поняття “границя-контакт”. Границя, на якій людина контактує з оточуючим середовищем (границя контакту), є дуже ресурсною, оскільки саме в процесі контакту ми задовольняємо фізіологічні та психологічні потреби, які дозволяють нам виживати та розвиватися протягом усього життя. В результаті контакту ми набуваємо досвіду, який асимілюється та сприяє нашому подальшому зростанню. Наприклад, ви голодні, спочатку відчуваєте дискомфорт, потім усвідомлюєте свою потребу у їжі, здійснюєте певні дії, щоб її отримати, їсте, контактуєте з продуктами, їжа асимілюється і ви насичуєтеся. Фізіологічна потреба задовольняється, після чого ви можете займатися іншими справами, де вже є інша потреба – наприклад, робота.

Усі події, які стаються з нами, відбуваються на границі контакту нашого організму з оточуючим середовищем. Границя контакту, з одного боку, відділяє нас від цього середовища, а з іншого – забезпечує можливість взаємодіяти з ним, ставати на деякий час єдним цілим, чимось більшим, ніж ми є в ізольованому стані перед процесом контактування, завдяки чому забезпечується наше зростання.

В гештальт-терапії шкіра людини часто використовується як приклад і метафора границі контакту. Вона одночасно відокремлює людину від зовнішнього світу і з’єднує з ним, є своєрідним провідником. Як відомо, різноманітні алергічні реакції шкіри можуть свідчити про нездоровий контакт людини з їжею, наприклад, коли ворожі елементи проникають у границі організму. Часто алергії мають психосоматичний характер, коли існує проблема психологічних границь людини, віона не відчуває їх під час контакту та взаємодії з навколишніми людьми. Границя розмита, людина потрапляє в злиття, несвідомо запрошуючи інших надто близько до своїх границь, що ускладнює відчуття справжніх потреб, власної індивідуальності, і як наслідок – контакт не відбувається. Психіка, адаптуючись, часто репродукує цей механізм як шаблон поведінки і, автоматизуючи його, використовує його і в інших сферах, наприклад, у звичці харчуватися продуктами, які не підходять даному організму, що викликає алергічні реакції як саморегулюючий природний агресивний протест, спрямований на захист організму від шкідливого впливу. На емоційному рівні алергічна реакція є фоновим роздратуванням, яке не перетворюється на свідоме сприйняття як показник наявності іншої потреби. У нормальному процесі контактування це роздратування випереджає відразу з подальшою можливістю визначити та відстояти власні границі, щоб відділитися та усвідомити справжню потребу.

Фредерик Перлз писав: “Вивчення функціонування людини в її оточуючому середовищі – це вивчення того, що відбувається на границі контакту між індивідом та його оточенням. Саме тут відбуваються всі психологічні явища. Наші думки, дії, поведінка, емоції – це наш спосіб взаємодії з цими пограничними подіями та їх переживання”.

Так само границю контакту можна вважати людською мовою. Слово можна умовно поділити на дві частини, одна з яких належить тому, хто говорить, а інша – тому, хто слухає. З одного боку, слова відокремлюють нас, за допомогою них ми заявляємо про себе як про індивідуальність, окреслюючи свою границю, а з іншого боку, за допомогою них ми встановлюємо контакт з людьми, оскільки несемо повідомлення про свої певні потреби, у прийнятті, бути почутими і зрозумілими, у допомозі і т.д. У даному контексті дуже важливим стає розуміння різниці між “слухати” та “чути”: якщо інший лише слухає наші слова, але не реагує на нашу та свою потребу, контакт на границі не відбувається, але якщо інший може почути, він реагує на нашу потребу, що прихована в наших словах, і усвідомлює при цьому свою потребу завдяки внутрішній емоційній реакції на наші слова, тоді контакт відбувається, діалог взаємно збагачує нас обох, сприяючи зростанню та розвитку. Тут варто говорити про нелінійне сприйняття мови.

Один із моїх клієнтів розповідав про ситуацію зі свого життя. Він розповів, що його батько часто звинувачував дітей в тому, що він дуже багато працює на благо них, заробляє гроші, втомлюється, а вони не цінують його зусиль і витрачають гроші недоречно. У клієнта виникло сильне почуття провини з дитинства. Він добре заробляв, але часто витрачав гроші спонтанно і нерозсудливо, імпульсивно, на речі, які взагалі не були йому потрібні, і завжди робив це у самотності, тоді як, перебуваючи з близькими людьми в магазинах, наприклад, навпаки, навіть не купував того, що йому насправді було потрібно. В результаті, крім внутрішнього переконання, що для хорошого заробітку треба працювати дуже важко, до втоми, його тривога через почуття провини за легку і цікаву роботу, яка принесла йому гідні доходи, дуже його хвилювала. Під час однієї з наших терапевтичних сесій, коли я запропонувала йому уявити свого батька і розповісти про ті почуття, які його турбували, а також попросити прощення від батька за це почуття провини, він був дуже здивований, усвідомивши, що насправді за словами-звинуваченнями звучали слова любові і турботи, а за почуттям провини клієнта, його гніву на батька, ховалися слова подяки і взаємної любові. Виявилося, що це почуття провини, яке супроводжувало клієнта протягом усього життя, було своєрідним індикатором незавершеного гештальту – не розміщеним на границі контакту почуттям вдячності за турботу батька та любові як суму за те, що йому доводилось так важко працювати і так сильно втомлюватись.

Як ми бачимо, незавершені гештальти часто проявляються у здатності нелінійного сприйняття мови.

Так ми підійшли ще до однієї теми – гроші та наші взаємини з ними. Я розглядаю гроші так само як метафору та приклад границі контакту, як шкіра та мова. З одного боку, у сучасній ринковій економіці вони роблять нас індивідуальними, дозволяючи задовольняти багато потреб (в їжі, комфорті, самореалізації, пізнанні та багатьох інших, навіть у самовираженні), а з іншого боку – надають можливість взаємодіяти з навколишнім середовищем. Оскільки, знову посилаючись на слова Ф.Перлза про те, що всі психологічні явища відбуваються саме на границі контакту, а “наші думки, дії, поведінка, емоції – це спосіб взаємодії з цими пограничними подіями”, то працюючи з думками та діями, розглядаючи поведінку та взаємодію з емоціями щодо грошей як метафору границі контакту, ми можемо визначити, як ми взаємодіємо з навколишнім середовищем, як відчуваємо свої границі.

Одного разу, на жалоби жінки, яка проходила курс терапії у мене, про те, що у неї не складаються стосунки з грошима, оскільки вона ніяк не може залучити людей на свої семінари, навіть коли вона має готовий весь матеріал для роботи, я запропонувала їй матеріалізувати свої границі, так, як вона їх відчуває, у будь-якій формі, яка їй до вподоби. Вона ліпила границі з глини – це була фортеця з високою і широкою огорожею, що свідчило про дуже жорсткі границі, які не дозволяли підпускати до неї людей, а отже – заробляти гроші за допомогою роботи, яка вимагала вміння контактувати з іншими.

Інший приклад розмитих границь я зустріла у роботі з ще однією жінкою, яка звернулася з проблемою неможливості підвищити вартість своїх послуг і напруження, пов’язаного з дуже низьким заробітком при великому навантаженні. В процесі терапії виявилося, що через самотність в особистому житті у неї була дуже сильна потреба в любові та піклуванні, яку вона надмірно проявляла по відношенню до своїх клієнтів навіть у випадках, що безпосередньо не стосувалися її послуг. Так працював механізм переривання контакту, відомий як профлексія, коли ми даємо іншим те, що хочемо отримати самі. У даному випадку зміна ситуації на користь підвищення вартості послуг і їх адекватна оцінка були неможливими, доки вона не усвідомила розмиття власних границь і злиття з потребою в любові та піклуванні, з подальшою можливістю відокремлення цієї потреби від свого робочого процесу і клієнтів.

Отже, всі ці психологічні складові у певній мірі притаманні нашій взаємодії на границі контакту з навколишнім середовищем, а чутливість і турбота про цю границю визначають якість нашого розвитку від індивідуальності до особистості, достойної вільного життя, життя, за яке боровся баснописець Езоп, з правом пізнати себе і світ, рости і розвиватися, здійснюючи свій вибір.